Завоювання Яви: голландський прорив

    

    Ява стала першою територією після Китаю, Кореї та Японії, на якій успішно почали вирощувати чай. Завоювання Яви чайною рослиною почалося з японського насіння і рослин, потім застосували китайське насіння; проте остаточна перемога була здобута насінням чаю з Британського Ассама.

А почалася історія індонезійського чаю з німецького натураліста та доктора медицини Андреаса Клейєра (Andreas Cleyer, 1634-1698). Він приєднався до Голландської Ост-Індської компанії в 1661 як «солдат-джентльмен» (“gentleman soldier”, мічман). Андреас почав практикувати медицину на Сході в 1664 році (можливо не маючи медичного ступеня, що, втім, не завадило йому написати дві книги про китайську медицину, що стали відомими в Європі), а через рік уклав дуже вигідний контракт на постачання Компанії ліків, які він виготовляв дома. Крім того, Клейр керував двома аптеками і двома лікарськими садами в Батавії, столиці колонії (зараз Джакарта). Очевидно, він зумів нагромадити значний стан завдяки цьому контракту. Поєднання фінансового успіху та особистого інтересу призвело до того, що Клейр став впливовим прихильником та практиком ідеї дослідження азійських рослинних ліків. Саме він уперше подумав про вирощування чаю на Яві.

    Клейр двічі (1682-83 та 1685-86) працював у Японії, де його супроводжував садівник, також саксонський німець Георг Мейстер (Georg Meister, 1653 -1713). Після першої подорожі вони привезли насіння і Мейстер виростив кілька кущів чаю. Повернувшись на Яву з другої подорожі в 1687 році, вони привезли з собою безліч живих чайних рослин, що було прямим порушенням заборони, запровадженої губернатором Нагасакі на експорт живих рослин з Японії.

    Мейстер посадив більшість чайних кущів для Клейра в саду трав у Батавії У 1688 році, на шляху до Голландії, він своїми руками пересадив 16 чайних кущів у садок Голландської Ост-Індської компанії на мисі Доброї Надії в Африці.

Адже до Клейера та Мейстера вважалося, що ніде, окрім Китаю та Японії, чай рости не може!

Рада директорів Голландської Ост-Індської компанії в 1728 пропонував уряду посадити китайське насіння не тільки на Яві, але і на мисі Доброї Надії, на Цейлоні та в інших місцях. Вони запропонували імпортувати китайську робочу силу та технологію, посилаючись при цьому на успішний досвід вирощування кави на Яві.

Мабуть, Голландська Ост-Індська компанія далі не займалася цим питанням, оскільки протягом кількох років Компанія відновила свою монополію на торгівлю чаєм у Європі та перестала турбуватися про вирощування чаю, задовольняючись тим, що є єдиним дистриб'ютором продукту на континент.

Ще приблизно через сорок років після імпорту Клейром японського чайного насіння, Голландська Ост-Індська компанія спробувала виростити власний чай з китайського насіння. Однак успіх прийшов тільки в 1878 році, коли з британської Індії було привезено чайне насіння з Ассама.

У результаті чаю знадобилося понад двісті років, щоб завершити підкорення Яви.

Статья на русском языке

Раніше в серії "Підкорення світу чайною рослиною":

Тяньлошань: чай в каменном веке (Китай)

Через море в Корею

Через океан в Южную Америк

Звідки на Закарпатті чайні кущі Camellia sinensis

Завоевание Явы: голландский прорыв

 

Стаття українською мовою

Ява стала первой территорией после Китая, Кореи и Японии, на которой успешно начала выращивать чай. Завоевание Явы чайным растением началось с японских семян и растений, за которым последовали китайские семена; однако окончательная победа была одержана семенами чая из Британского Ассама.

А началась история индонезийского чая с немецкого натуралиста и доктора медицины Андреаса Клейера (Andreas Cleyer, 1634—1698). Он присоединился к Голландской Ост-Индской компании в 1661 году как «солдат-джентльмен» (“gentle­man soldier”, мичман). Андреас начал практиковать медицину на Востоке в 1664 году (возможно не имея медицинской степени, что, впрочем, не помешало ему написать две ставших хорошо известными в Европе книги о китайской медицине), а год спустя заключил очень выгодный контракт на поставку Компании лекарств, которые он изготовлял на месте. Кроме того Клейр управлял двумя аптеками и двумя лекарственными садами в Батавии, столице колонии (сейчас Джакарта). По-видимому, он смог накопить значительное состояние благодаря этому контракту. Сочетание финансового успеха и личного интереса привело к тому, что Клейр стал влиятельным сторонником и практиком идеи исследования азиатских растительных лекарств. Именно он впервые подумал о выращивании чая на Яве.

    Клейр дважды (1682-83 и 1685-86) работал в Японии, где его сопровождал садовник, также саксонский немец Георг Мейстер (Georg Meister, 1653 -1713). После первого путешествия они привезли семена и Мейстер вырастил несколько чайных кустов. Вернувшись на Яву из второго путешествия в 1687 году, они привезли с собой множество живых чайных растений, что являлось прямым нарушением запрета, введенного губернатором Нагасаки на экспорт живых растений из Япония.

    Мейстер посадил большинство чайных кустов для Клейра в саду трав в Батавии В 1688, по пути в Голландию, он своими руками пересадил 16 чайных кустов в сад Голландской Ост-Индской компании на мысе Доброй Надежды в Африке.

А ведь до Клейера и Мейстера считалось, что нигде, кроме Китая и Японии, чай расти не может!

Совет директоров Голландской Ост-Индской компании в 1728 году предлагал правительству посадить китайские семена не только на Яве, но и на мысе Доброй Надежды, на Цейлоне и в других местах. Они предложили импортировать китайскую рабочую силу и технологию, ссылаясь при этом на успешный опыт выращивания кофе на Яве.

По-видимому, Голландская Ост-Индская компания далее не занималась этим вопросом, поскольку в течение нескольких лет Компания восстановила свою монополию на торговлю чаем в Европе и перестала беспокоиться о выращивании чая, довольствуясь тем, что является единственным дистрибьютором продукта на континент.

Еще примерно через сорок лет после импорта Клейром японских чайных семен, Голландская Ост-Индская компания попыталась вырастить свой собственный чай из китайских семян. Однако успех пришел только в 1878 году, когда из британской Индии были привезены чайные семена из Ассама.

В итоге чаю потребовалось более двухсот лет, чтобы завершить покорение Явы.

        Ранее в серии "Распространение чайного растения":

Тяньлошань: чай в каменном веке (Китай)

Через море в Корею

Через океан в Южную Америк

Откуда на Закарпатье чайные кусты Camellia sinensis