Новий особливий чай Тайваню — ознайомлення з червоним улуном

Переклад українською статті січня 2012 року (випуск 235) про тайванський чай «Червоний улун»

    Автор: У Шен-Шунь (Wu Sheng-shun), Станція дослідження та вдосконалення чаю

    I. Вступ

    Якщо чай баочжун поздовжнього скручування можна порівняти з «юною дівчиною, що розквітає», дундінський улун — з «елегантною і чарівною знатною дамою», а тєґуаньїнь — зі «зрілим, досвідченим чоловіком, який багато побачив на своєму віку», то «червоний улун» (紅烏龍, Hong Oolong) можна схарактеризувати як «лицаря з м’яким серцем, високою майстерністю та прихованими талантами». Багато людей, можливо, ніколи не чули про нього і не знайомі з ним; у мережі часто зустрічаються запитання від поціновувачів чаю: «Що ж таке червоний улун і до якої категорії чаю він належить?». Насправді це новий локальний вид улуну, розроблений Тайдунською філією Станції дослідження та вдосконалення чаю, який став наступним кроком розвитку після поздовжнього баочжуна, «Східної красуні» та напівсферичного баочжуна. Зовні чай вирізняється напівсферичною формою і блискучим чорним кольором. Настій має помаранчево-червоний відтінок, прозорий, яскравий і з вираженим блиском. Смак солодкий, м'який та гладкий. Це новий унікальний чай, що підходить як для гарячого, так і для холодного заварювання. У цій статті розглядаються історія розвитку та якісні характеристики червоного улуну.

    II. Передумови розвитку

    Розвиток чайної промисловості на Тайвані бере свій початок з часів голландського панування (транзитна торгівля), а в кінці епохи династії Цін перші переселенці з прибережних провінцій материкового Китаю привезли на острів чайні саджанці, методи вирощування та технології обробки. Лише понад 140 років тому, коли британець Джон Додд (John Dodd) вивів тайванський чай на ринок Нью-Йорка під назвою Formosa Oolong Tea, тайванський улун вийшов на міжнародну арену. Відтоді місцеві виробники невпинно впроваджували інновації, послідовно створюючи такі сорти, як поздовжній баочжун, «Східна красуня» та напівсферичний баочжун, які стали візитівками тайванського чаю.

    У 1981 році, після скасування регламенту щодо заснування чайних фабрик, ринок поступово переорієнтувався з експорту на внутрішнє споживання. Під гаслом самостійного виробництва і збуту, за підтримки державних маркетингових кампаній, напівсферичний баочжун став домінувати на внутрішньому ринку, що сприяло появі відомих регіональних брендів, таких як Дундін улун, а також високогірних чаїв (Алішань, Лішань тощо). Однак через зростання виробничих витрат та обмеженість площ багато тайванських фермерів перенесли виробництво до Південно-Східної Азії та материкового Китаю. Використовуючи тайванські сорти, технології та капітал, вони успішно вивели напівсферичний баочжун на світовий ринок, що, своєю чергою, призвело до наповнення тайванського ринку реімпортованим чаєм, виготовленим за тайванськими стандартами. Через ідентичність сортів і технологій та нижчу собівартість найбільшого удару зазнали чайні регіони низькогір'я та середньогір'я Тайваню. Оптимальним способом протистояти цим викликам є інновації, створення власних брендів і розвиток унікальних видів чаю.

    III. Започаткування в чайному регіоні Тайдун

    Вплив імпортного чаю тайванського типу важко оцінити, проте еволюція чайного регіону Фулу в повіті Тайдун є показовою. Розвиток цього регіону розпочався відносно пізно (у 1960-х роках), початково орієнтуючись на виробництво чорного чаю. Згодом, через труднощі з експортом, акцент змістився на внутрішній ринок і виробництво чаю баочжун з дрібнолистових сортів. Період 1980–1995 років став епохою розквіту чаю в Тайдуні: завдяки природним умовам, місцеві зимові та ранньовесняні врожаї приваблювали багатьох торговців, а площа чайних плантацій сягала 500–600 гектарів.

    Після 1996 року регіон Фулу пережив спад. Площі насаджень скоротилися до 200 га, а кількість фабрик зменшилася з півсотні до трохи більше десятка. Причини були комплексними: конфлікт інтересів між фермерами (виробниками сировини) та фабриками (переробниками), відсутність регіональної впізнаваності та жорстка конкуренція з імпортованим чаєм. Щоб врятувати найбільший чайний регіон сходу Тайваню, Тайдунська філія Станції дослідження та вдосконалення чаю ініціювала перехід від «виробничої» до «наукоємної» моделі чаївництва.

 Основна стратегія полягала у впровадженні унікальних сортів (зокрема, великолистового улуну та дикого чаю Юнкан), а також у розробці інноваційних продуктів: медового чорного чаю, медового зеленого чаю та, власне, червоного улуну. Червоний улун був створений для розв'язання проблем низькогірних регіонів шляхом використання літньої та осінньої сировини для виробництва глибоко ферментованого чаю, колір настою якого нагадує чорний чай. Запущений на ринок у 2008 році в містечку Лує (Тайдун), він швидко завоював прихильність споживачів і має значний потенціал.

    IV. Характеристики обробки червоного улуна

 Традиційне виробництво улунів охоплює такі ключові етапи: зав'ялювання, перемішування, фіксація (шацін/обсмажування), скручування та сушіння. Якість сировини сильно залежить від сезону, сорту та впливу шкідників. Виробництво червоного улуну менш залежне від цих факторів, що дозволяє вирощувати його без пестицидів і робить його ідеальним для органічного сільського господарства. Найбільша відмінність червоного улуну від класичних улунів полягає в етапі ферментації — він має найвищий ступінь ферментації серед усіх улунів, поєднуючи характеристики обробки як улуну, так і чорного чаю. Це революційний прорив у технології.

 Дехто помилково вважає червоний улун традиційним «улуном червоної води» (Хуншуй улун). Проте процеси їх виробництва, зовнішній вигляд, аромат і смак докорінно відрізняються.

Таблиця: Відмінності між Хуншуй улуном та Червоним улуном

Характеристика	Улун червоної води (Hongshui Oolong)	Червоний улун (Red Oolong)
Чайний лист	Зелений лист із червоною облямівкою	Лист має рівномірний бурштиновий колір
Ступінь ферментації	Відносно легкий	Важкий (глибокий)
Колір настою	Помаранчево-жовтий або бурштиновий	Помаранчево-червоний або темно-червоний, яскравий та блискучий
Смак	Солодкуватий, м'який, підходить для гарячого заварювання	Аромат стиглих фруктів; солодкий, гладкий, підходить для гарячого та холодного заварювання
Зовнішній вигляд	Скручений, помаранчево-жовтуватого відтінку	Напівсферичний, щільно скручений, глянцево-чорний

    V. Характеристики якості червоного улуна

 Найвлучніше описав цей чай експерт Хун Фей-Тен: «Червоний настій зі свіжим фруктовим ароматом, солодкуватий посмак, що б'є в ніс, зібраний вручну (одна брунька і два листки), при холодному заварюванні освіжає до глибини душі».

    Основні характеристики якості:

1. Зовнішній вигляд: напівсферична форма з темно-червоним глянцевим відтінком.

2. Колір настою: бурштиново-помаранчевий або червоний, подібний до чорного чаю, але зі смаковим профілем улуну.

3. Смак і аромат: густий, з ароматом стиглих фруктів; насичений, округлий, стійкий до багаторазового заварювання. Відмінно підходить для приготування холодного чаю.

4. Витримка і зберігання: Завдяки високому рівню ферментації і акценту на прожарюванні (хунбей), чай має тривалий термін зберігання і не схильний до швидкого псування, що дозволяє витримувати його як колекційний вінтажний чай. Не повинен мати надмірного запаху гару або пересмаженості.

5. Агроекологія: менш вимоглива до сезонності і стійка до шкідників, що дозволяє не використовувати пестициди та розвивати екологічне виробництво.

6. Інноваційність: найвищий рівень ферментації в категорії улунів.

7. Технологічність: спрощений процес виробництва без необхідності нічної праці; акцент робиться на підв'ялюванні та перемішуванні, що є революційним кроком у технології.

    VI. Висновки

 Тайвань по праву називають «Королівством улунів». Технології обробки тут були доведені до досконалості, що призвело до створення напівсферичних чаїв. Однак масовий експорт цих технологій до В'єтнаму, Китаю, Таїланду та Індонезії викликає не лише гордість, а й занепокоєння через серйозний удар по місцевій галузі. Щоб витримати цю конкуренцію, тайванська чайна індустрія має рухатися шляхом диверсифікації, створення регіональних спеціалітетів та акценту на екологічності й безпеці (відсутності залишків пестицидів). Медовий чай та червоний улун є найкращими прикладами такого підходу. Наразі технології виробництва цих видів чаю відкриті для передачі (технологічного трансферу), і зацікавлені підприємці можуть звертатися до Тайдунської філії Станції дослідження та вдосконалення чаю.

Інтерв'ю Олександрі Ревуцькій в програмі «ПО СУТІ» на «Радіо Київ – 98 FM» 20 березня 2026 року

Увага! Це повний варіант. У передачі ми не встигли поговорити про всі питання. 

Блок №1
«Ви керуєте проєктом відновлення чайної плантації під Мукачевом, закладеної ще у 1949 році. У якому стані вона була, коли ви почали з нею працювати, і що спонукало вас зайнятися цим?»

Занедбана засніжена плантація. Світлина
зроблена як раз 15 грудня 2013 року  

«Вперше я потрапив туди у грудні 2013-го. Це була зима, лежав невеликий сніг, і ми ледь знайшли той чай. Насправді плантація була занедбана приблизно з 2000 року. Останні наукові експерименти проводилися там десь у 2010-му, коли охорони вже не було і системно нею не займалися — фактично, вона пропадала. Я спостерігав з 2013-го по 2015-й рік, як ситуація ставала дедалі гіршою. Приблизно в цей же час консультувався з місцевими фахівцями щодо того, чи не зашкодить плантації розголос. Вирішальним аргументом стало те, що якщо не робити взагалі нічого — вона остаточно зникне. На той момент, десь у 2015-му, розуміння реальних дій ще не було, тому єдине, що спало на думку, — запустити інформаційний проєкт.
Цей проєкт тривав з 2015 по 2019 рік. Ми розповідали про важливість цієї плантації, про її місце у просуванні чайної рослини світом і в нові регіони — зокрема в Європу та Північну Америку, ми також почали роботу над створенням власне українського чаю. Перші спроби — це 2015 рік, а відносно стабільний результат отримали у 2020-му. Цей рецепт і є тим, що зараз називається сильно ферментованим улуном ЧервЕний Шаркань.
Я дуже добре пам’ятаю свої відчуття, коли стояв посеред цієї засніженої плантації у грудні 13-го року. До того часу я вже зрозумів, що відповідальних за це місце немає, жодні роботи не ведуться — плантація була вже закинута та спустошена. На жаль, тоді не вдалося знайти нікого, коли я намагався дізнатися деталі. Я пам’ятаю це відчуття: я мушу з цим щось зробити. Просто тому, що якщо не вдіяти нічого, то все це врешті-решт загине».

Блок №2
«Зараз на ділянці близько 350 кущів. Цього вже достатньо, щоб говорити про потенціал українського чаю? Чи це поки що лише експеримент?»

«Однозначно про потенціал, і не просто потенціал, а про величезні можливості. Говорити про це можна і варто насамперед тому, що ми маємо здорову популяцію чайних рослин — результат 77-річного експерименту. Наші найбільш морозостійкі кущі за своє життя пережили морози до мінус 26 градусів — це абсолютний світовий рекорд!
Важливо розуміти: вони вижили фактично без участі людини. Те, що вони перебували у стані, в якому їх не можна було експлуатувати — це інше питання. Але завдяки правильній агротехніці ми зараз усе це відновили. Отже, ми маємо два ключові блоки. Перший — це сама унікальна чайна рослина. Другий — це власне чай, заради якого все й робиться: наш «ЧервЕний Шаркань» та ще кілька видів. Сьогодні наш проєкт за своїм станом дуже близький до загального стану всієї цієї потенційної європейської чайної галузі. Тому — так, потенціал тут однозначно великий».

Блок №3

«Ви говорите, що для вирощування чаю в Україні реально підходить саме Закарпаття. Що тут є вирішальним: клімат, ґрунт чи мікроклімат конкретної місцевості?»

«Коли я говорю про Закарпаття, я маю на увазі насамперед унікальний комплекс умов. Це не просто теорія — ми маємо як науково доведені факти минулого, так і реальні результати нашої поточної діяльності. Ми точно знаємо, що чай тут росте. Більше того, мало хто пам’ятає, але у 50-х роках минулого століття під чайними плантаціями в цьому регіоні були зайняті десятки гектарів землі.
Коли ми розглядаємо поєднання клімату та ґрунту, ми говоримо про те, що зазвичай згадують стосовно винограду — про теруар. Це цілісна система факторів. Звісно, ми акцентуємо увагу на Закарпатті, бо це наша країна. Але об’єктивно — цей сприятливий регіон виходить за межі кордонів: подібні умови мають також території Словаччини та частково Угорщини, що межують із нами. Тобто ми говоримо про цілий транскордонний регіон, де чай може почуватися дуже гарно».

Блок №4

«"Червений Шаркань®" — це ваш флагманський продукт. У чому його ключова відмінність від азійських чаїв: у сировині, технології чи самому походженні?»

«Взагалі, говорити про якусь одну узагальнену відмінність від «азійського чаю» не зовсім коректно. Світ чаю надзвичайно великий, і кожен сорт та культивар мають свої унікальні властивості.
Якщо ми говоримо про «Червений Шаркань®», то ми використовуємо технологію сильно ферментованих улунів. Причому ми обрали досить рідкісну інтерпретацію — так звані «улуни червоної води», які за стилістикою близькі до тайванських. Для нас було принципово важливо поєднати цю складну технологію з культурними вподобаннями саме нас. В Україні історично склалася любов до чорного чаю (який за китайською класифікацією називають червоним). Сильно ферментовані улуни за своїм профілем нагадують цей звичний нам характер напою, але при цьому вони значно багатші та глибші за смако-ароматичним профілем.

Ми могли б піти значно легшим шляхом — наприклад, виробляти білий чай, який технологічно набагато простіший. Але ми свідомо обрали складніший варіант, спираючись на розуміння майбутніх трендів. Цікаво, що у 2015 році в Європі моди на улуни ще фактично не існувало. Наш проєкт був першим, хто взагалі заявив про ідею працювати саме в цьому напрямку. Сьогодні багато європейських виробників починають займатися улунами, але для більшості це лише мода останніх кількох років. Ми ж закладали цей фундамент ще тоді, коли це здавалося чимось неймовірним».

Блок №5
«Ви не продаєте чай з цієї плантації. Це обмеження через масштаб і статус території чи свідоме рішення не комерціалізувати продукт на цьому етапі?»

«Я б сказав, що це комплекс факторів, які були досить очевидними від самого початку. По-перше, це питання масштабу. Попри те, що загальна площа об'єкта природно-заповідного фонду становить близько 4,5 га, реально ми маємо лише 350, можливо, до 400 кущів. З такої кількості рослин, навіть коли вони повністю виростуть, можна буде зібрати сировини лише десь на три кілограми готового чаю.
Цієї кількості цілком достатньо для відпрацювання технології, для експериментів та експертної оцінки. Цього навіть вистачає для проведення щорічних дегустацій, куди ми запрошуємо всіх охочих. Але, звісно, про жодну комерційну складову на такому масштабі мова не йде.
І я повторюся: це було очевидним рішенням із самого початку. Навіть якби чаю там було більше — хоча йому просто нізвідки взятися у великих обсягах — я б усе одно наполягав на тому, що конкретно цей майданчик має залишатися саме науково-дослідним об’єктом. Його головна цінність не в кількості виробленого продукту, а в збереженні унікального генетичного фонду та демонстрації того, на що здатна наша земля».

 Блок №6
«Ви оцінюєте, що запуск повноцінного чайного господарства — це 6–8 років значних інвестицій. Що найбільше ускладнює запуск такого проєкту в Україні?»

«Мабуть, найпростіше — це технічні складнощі. Це виклики, які досі не розв’язали не лише ми, а й ціла низка європейських проєктів. Але це лише частина справи. Справжній виклик у тому, що такі проєкти мають довести свою комерційну спроможність. Поки що в Європі немає завершеного «кейсу успіху», на який міг би орієнтуватися інвестор.
Але є ще один критичний фактор — відсутність законодавчого регулювання. На сьогодні ні в Європі, ні в Україні чайне рослинництво не виділене в окрему галузь. Чай поки що не визнаний культурою, на яку можна отримати державні дотації чи гранти, як це працює для інших культур.
А тепер додайте до цього «математику»: у кожен гектар плантації потрібно вкласти від 50 до 60 тисяч євро. Це кошти, які необхідно інвестувати протягом приблизно восьми років, перш ніж ви отримаєте результат. Насправді ці цифри цілком порівнянні з витратами на закладання сучасних виноградників, але різниця в тому, що виноробство — це зрозумілий ринок, а чай поки що сприймається як високий ризик.
Тому, поки хтось не пройде цей шлях повністю — від першого куща до комерційно успішного бренду — цей напрямок залишатиметься в зоні високого ризику. Наразі нам бракує людей чи бізнесу, які б настільки сильно любили чай, щоб бути готовими ризикнути такими сумами та роками заради створення нової для України індустрії. Ми в Асоціації європейських виробників чаю якраз і працюємо над тим, щоб перетворити цей ризик на прозору бізнес-модель».

Блок №7
«В Україні чай п'ють давно і масово. Але у нас чай історично — це більше про спілкування. Коли почався цей зсув у бік розуміння саме смаку та якості?»

«Знаєте, у мене своє розуміння української чайної культури. Коли я вживаю слово «масова», я вимовляю його з величезною повагою, тому що це — фундамент.
Для мене ознака стабільної культури — це довгі стелажі в супермаркетах, де чай стоїть у три ряди. Україна в цьому сенсі унікальна: у нас чай п’ють масово і з задоволенням. І не так уже й важливо, як саме його п'ють: хоч із тортиками, хоч із тістечками. Головне — щоб його пили! Бо лише на базі масового вживання може вирости професійна чайна культура.
Ми зараз перебуваємо в стані дуже цікавого еволюційного розвитку. І зверніть увагу: поява в Україні надзвичайно високої кавової культури абсолютно цьому не завадила. Навпаки — конкуренція з кавою покращила загальний стан ринку. Кава навчила людей звертати увагу на смак, на походження, на якість приготування.
Тож ми не відмовляємося від нашої традиції «посидіти за чаєм». Ми просто нанизуємо на цей міцний фундамент нові знання. Ми переходимо від простої звички до свідомого гастрономічного задоволення. Можливості, які ми маємо зараз — спробувати чай з усього світу — незрівнянні з тим, що було у 80-х чи 90-х. Але саме той досвід і сучасна конкуренція з кавою створили ідеальні умови для подальшого розвитку української чайної культури».

Блок №8
«Зараз з'являються чайні простори, дегустації, майстри. На вашу думку, це вже сформований ринок чи поки що лише середовище ентузіастів?»

«Якщо коротко — це вже однозначно професійне середовище. Ми маємо всі ознаки сформованого ринку: спеціалізовані локації, глибоку експертизу та сталий попит. Ба більше, я скажу навіть сміливіше: в багатьох аспектах ми вже сьогодні просунулися далі, ніж чайна культура багатьох інших європейських країн.
І секрет тут саме в тому, про що ми говорили раніше. Саме завдяки наявності цієї міцної бази — нашої масової чайної культури — ми стали більш просунутими. Коли напій є частиною щоденного життя мільйонів, професійному сегменту є на чому рости. Наші чайні простори часто перевершують закордонні за рівнем сервісу, глибиною асортименту та сміливістю експериментів.
Ми вже давно переросли рівень "просто любителів". В Україні зараз створюється унікальна модель, де масове споживання і висока професійна експертиза підживлюють одне одного. Це жива інфраструктура, яка не просто наздоганяє світ, а вже починає задавати власні стандарти. Ми маємо фундамент, який дозволяє впевнено говорити про наявність потужної чайної індустрії в Україні».

Блок №9
«Чи може Україна перейти від культури споживання до культури виробництва чаю? За яких умов це може статися?»

«Тут важливо бути реалістами та розрізняти два світи. Промислове пакування в Україні вже на світовому рівні: наші технологи створюють складні купажі, змішуючи до 20 партій сировини для стабільного смаку мас-маркету.
Але наше майбутнє у вирощуванні — це не гігантські плантації, а суто європейська модель, до якої зараз стрімко йде весь світ у нових регіонах вирощування чаю. Для Закарпаття цілком реальним є створення кількох фермерських господарств, кожне з яких матиме плантацію від 2 до 5 гектарів. І я хочу наголосити: цього обсягу більш ніж достатньо для побудови комерційно успішного та сталого проєкту в сегменті «спешелті чаю» (specialty tea).
Це робота з автентичним, високоякісним продуктом. Щоб ви розуміли економіку: ціна такого чаю у світі та вже зараз в Україні становить близько 10 гривень за 1 грам (у Европі від 200 до 1000 євро за кілограм). Це світовий тренд — якісний чай стає дедалі ціннішим, а виробництво 200 кг, наприклад, цілком достатнє для серйозного проєкту.
Отже, щоб Україна стала чайною державою, нам потрібні три умови:
Фокус на бутикове виробництво: створення унікального продукту на малих площах (2–5 га).
Законодавче визнання: чай має офіційно стати сільгоспкультурою.
Стратегічне терпіння: розуміння, що це інвестиція, яка створює новий напрямок.
Ми не замінимо масовий чай, але ми створимо спешіліті-нішу "Made in Ukraine". І ці кілька господарств на Закарпатті зможуть назавжди змінити статус нашої країни на світовій мапі чаю. До речі, ми на неї вже є.»

А все ж таки в Європі першим був "Чай" (не "Tea")!

Перше європейське документальне свідоцтво про чай

«Повідомлення про Індію та
Китай», англійське видання
1733 року

Взагалі найдавнішим та найбільш достовірним не китайським джерелом часів ісламського золотого віку вважаються датовані 851 роком н.е. записи відвідавшего Китай арабського мандрів-ника Сулеймана ат-Таджирі (Sulaiman al-Tajir). У праці «Silsilat al-Tawarikh» («Ланцюг історій», трохи пізніше відредагованою Абу Зайд ас-Сірафі) він описує повсякденний лікувальний напій китайців "sakh", що «оберігає від усіх хвороб». George van Driem вказує, що арабський купець почув кантонську форму вимови слова "чай". Однак европейцям ця інформація стала добре відома тільки 1718 року, коли Еусебей Ренодо зробив першій переклад з арабської (Eusebius Renaudot, «Повідомлення про Індію та Китай»).

Тому найранішою друкованою згадкою про чай, яка дійшла до широкої європейської аудиторії, став запис оповідання перського купця у другому томі праці «Navigationi et Viaggi» («Плавання та подорожі») 1559 року  венеціанського географа і державного діяча Джованні Баттіста Рамузіо (Giovanni Battista Ramusio,1485-1557). Роботу було надруковано невдовзі після смерті автора.

Тобто більш ніж через 700 років після арабських авторів!

Рамуціо, як секретар Венеційської Ради Десяти, збирав деяку рідкісну комерційну інформацію та зустрічав багатьох відомих мандрівників. Перський купець на ім'я Хаджи Магомет (Hajji Mahommed, або в італійській транскрипції — Chaggi Memet), розповів у Венеції про свої подорожі та товари. У тексті чай фігурує під назвою «Chiai Catai» (Чай з Катаю, тобто Китаю):

... по всьому Катаю використовували іншу рослину, а точніше її листя. Її ті люди називають Чай з Катаю, і вона росте в районі Катаю, який називається Каціан-фу [Сичуань]. Це широко використовується і дуже шанується в усіх цих країнах. Вони беруть цю траву, суху чи свіжу, і добре кип'ятять її у воді. Одна або дві склянки цього відвару, прийнятого натщесерце, знімають жар, головний біль, біль у шлунку, біль у боці або в суглобах, і його слід приймати таким гарячим, наскільки ви можете його витримати. Він також сказав, що це добре допомагає від безлічі інших недуг, яких він не міг пригадати, але подагра була однією з них. А якщо трапиться так, що хтось відчує дискомфорт у шлунку через те, що з'їв забагато, варто лише випити трохи цього відвару, і незабаром все перетравиться. І він настільки цінується та шанується, що кожен, хто вирушає в подорож, бере його з собою, і ці люди із задоволенням віддадуть мішок ревеню за одну унцію Чаю з Катаю. І ці люди з Катаю кажуть, що якби в наших краях світу, в Персії та країні франків, люди тільки знали про нього, то немає сумніву, що купці взагалі перестали б купувати ревінь.

Історія свідчить: глобальний тріумф чаю зумовлений рідкісним поєднанням його лікувальної ефективності та економічного потенціалу. Чай був універсальною ліквідною валютою, компактною для перевезення та незамінною в медицині. Тому цей напій ствердився як надійний актив, що рятує не лише здоров'я мандрівника, але й статки торговця.

Бібліографічні посилання:

• Ukers, William H. All About Tea. Vol. I. New York: The Tea and Coffee Trade Journal Company, 1935. — P. 5, 23.
• Driem, George van. The Tale of Tea. Leiden: Brill, 2019— P. 65.
• Two Arabic Travel Books: Accounts of China and India, edited and translated by Tim Mackintosh-Smith, and Aḥmad Ibn Faḍlān, Mission to the Volga, edited and translated by James E. Montgomery. New York-London: New York University Press, 2014.
• Renaudot, Eusebius. Accounts of India and China by Two Mohammedan Travelers Who Went to Those Parts in the Ninth Century. London, 1733.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": "Советское Закарпатье", 5 апреля, 1949

 

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Ученые Грузии в Закарпатьи. Газета "Советское Закарпатье", 5 апреля 1949 г.

   В этом году ряд колхозов Закарпатья впервые начинают разводить цитрусовые культуры. Цитрусоводы Грузинской ССР охотно откликнулись на просьбу молодых закарпатских колхозников помочь им овладеть агротехникой возделывания субтропических культур. Многие колхозники уже побывали в гостях у грузинских цитрусоводов, которые познакомили закарпатцев с плантациями чая, показали им лимонные и апельсиновые рощи, поделились своим опытом.

    На днях в Закарпатье прибыла группа грузинских учёных из Всесоюзного научно-исследовательского института чая и субтропических культур: кандидат сельскохозяйственных наук, заведующий отделом новых районов института И.И. Чхаидзе, кандидаты сельскохозяйственных наук, старшие научные сотрудники Г.Т. Гутиев и Р.И. Паписов, младший научный сотрудник А.Х. Квантатирадзе и агротехник Е.Г. Гутиева. 

    Цель их приезда – помочь закарпатским колхозникам в выращивании чая и цитрусовых. В области будет создан опытный пункт и 10 участков для выявления наиболее благоприятных районов под цитрусовые культуры. В первый день приезда грузинские учёные посетили Ботанический сад Ужгородского государственного университета. 

    В прошлом году Всесоюзный научно-исследовательский институт чая и субтропических культур прислал для Ужгородского университета несколько сот саженцев грузинского чая. Гости из Грузии поинтересовались, как ведёт себя эта культура на новом месте.

    Вчера грузинские учёные выехали в Мукачево, где посетят государственный плодопитомник, а также и ряд колхозов. В Мукачевском государственном плодопитомнике в этом году будет засажен один гектар грузинским чаем.

Сучасна академічна бібліографія на тему вирощування чаю в Україні 1991 - 2024

Fedosova K., Malyhin M. H.6 Ukrainian tea habits and traditions. Tea Cultures of Europe: Heritage and Hospitality. 2024. P. 469–474.

Малигін М.С., Ачасов А.Б. Оцінка потенційно токсичних та есенціальних елементів в українському чаю. Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування: освіта – наука – виробництво – 2024: зб. мат. ХХVI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 17-18 квітня 2024 року). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2024. С. 48-50.

VÁRADI N. The plant cultivation situation of Transcarpathia in the Khrushchev era (1953–1964). Humanities science current issues. 2021. Vol. 1, no. 43. P. 4–11. URL: https://doi.org/10.24919/2308-4863/43-1-1 (date of access: 02.11.2025).

Бесеганич І.В., Сербін Р.О. Історія вирощування чаю на Закарпатті. Два сторіччя дослідження рослинного покрову Карпат : Матеріали міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю від дня народж. Антонія Маргіттая (16-18 верес. 2010 р), м. Мукачево - Берегово. Ужгород, 2010. С. 28–31.

Жулканич Н. М. Історичні аспекти культивування теплолюбивих культур на Закарпатті (1949-1955). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. 2004. № 11. С. 154–156.

Бубряк І. І. Культура чаю на Закарпатті – 50 років. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Біологія. 1998. № 5. С. 81-83.

Комендар В.І., Ківежді М.М. До вивчення біології насіннєвого розмноження THEA SINESIS L., що акліматизована в Закарпатській області. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.  Біологія. 1998. № 5. С. 32-34

Бубряк І. І. Історія і стан вирощування чайного куща в Закарпатті. Науковий вісник  Ужгородського університету. Сер. Біологія. 1995. № 2. С. 69-70.

Статті про плантацію Жорнина в українських ЗМІ 2019-2026

1.             Сорока Л. Чайна плантація (ФОТО). Закарпаття онлайн. 2026. 2 бер. URL: https://zakarpattya.net.ua/Gromada/240131-Chaina-plantatsiia-FOTO (дата звернення: 01.03.2026).

2.             Когутич Т. Епоха відродження закарпатського чаю. Укрінформ. 2025. 19 черв. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/4005984-epoha-vidrodzenna-zakarpatskogo-cau.html?fbclid=IwY2xjawMihkZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFkNWFpOXFLTHMwRWhFelNMAR4PUw2rTplUwdA0mR81mlMku0tI9UOB2hfd4DP55t2NK4QyuJrAgNTbCZ4Ucw_aem_BpqaGGwLqMzrh251rxUgBg (дата звернення: 01.09.2025).

3.             Клим-Кашуба Т. Закарпатський чай “Червений Шаркань” дегустували у Києві. Varosh. 2025. 25 квіт. URL: https://varosh.com.ua/noviny/zakarpatskyj-chaj-chervenyj-sharkan-degustuvaly-u-kyyevi/?fbclid=IwY2xjawMiiPpleHRuA2FlbQIxMQABHjOzdfhHbqvso_8EvBEhji-w3Ni4tAwoh1Pi4ggfKiTP8-7zoe5u2hxvOq6a_aem_h9Nc6Qc49pLU0JqDvHztEw (дата звернення: 01.09.2025).

4.             Макуха І. Червений Шаркань (ТМ) перший український улун з плантації на Закарпатті. KASCAPA. 2025. № 4. С. 138–146.

5.             Водоп'янов К. Чай зростає в Україні! Як переселенці вирощують «Червений Шаркань» на пагорбах Жорнини. Фарватер Схід. 2025. 30 берез. URL: https://farvatermedia.com/interviews/chai-zrostaie-v-ukraini-yak-pereselentsi-vyroshchuiut-chervenyi-sharkan-na-pahorbakh-zhornyny/?fbclid=IwY2xjawMiySVleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFkNWFpOXFLTHMwRWhFelNMAR6gZP_ewUaaIoS0ZK1Ar4KbaExDNb-cmzmDa60fVKh6zpVhNVAQfdcB5C4j_w_aem_odzQWgr_3IQfBG0xVrdGiw (дата звернення: 01.09.2025).

6.             Клим-Кашуба Т. «Червений Шаркань»: як на горі під Мукачевом китайський чай вирощують. Varosh. 2024. 6 верес. URL: https://varosh.com.ua/miscya/chervenyj-sharkan-yak-na-gori-pid-mukachevom-kytajskyj-chaj-vyroshhuyut/?fbclid=IwY2xjawMii8ZleHRuA2FlbQIxMQABHm6Hy9KDoKngxf-dPdGONz11Pf3rpDvssdNDQUVNL5tdFr8m_ShQkzktpOop_aem_yDPcS4Ql2rB4yYEZKnm9aw (дата звернення: 01.09.2025).

7.             Криворучко Л. ВідЧАЙдушно. Куншт. 2019. 16 верес. URL: https://www.kunsht.com.ua/articles/vidchajdushno?fbclid=IwY2xjawMivfNleHRuA2FlbQIxMQABHlx7Vw8fwyyCcmCqYioNlzEYl8qNwE2Rlo_pj8wWnlg_cdWa9teHYL35htVO_aem_01nIXWwLgtHJQQX7MZsO3A (дата звернення: 01.09.2025).

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": Офіцинський, 2010.

 

Джерело: Офіцинський Р. Новації та новатори // Закарпаття 1919-2009 років: історія, політика, культура : україномов. варіант укр.-угор. вид. / Ін-т етнонац. дослідж. Угор. акад. наук, НДІ політ. регіоналістики Ужгород. нац. ун-ту; [редкол.: М. Вегеш, Ч. Фединець (керівники) та ін.]. – Ужгород: Ліра, 2010. С. 323.

    У 1950-1955 роках у Закарпатті завзято експериментували з вирощуванням не тільки чумизи, але й чаю, цитрусових і субтропічних культур. І завдали величезних збитків колгоспам. У Москві вирішили перехитрити природно-кліматичні умови, тому заставили у Закарпатті посадити плантації чаю, лимона, апельсина, інжиру, граната, хурми, лавра і, навіть, евкаліпта. На закупку саджанців, посадку догляд за примхливими рослинами безглуздо витратили чималі кошти. Привозні культури масово гинули. Так, у Виноградівському та Ужгородському районі невдовзі вимерзли всі евкаліпти (800 саджанців), посаджені у 1950 році У 23-х низовинних колгоспах заклали 80 гектарів чаю. Третина плантацій загинула в перші зими, а вцілілі виявилися зрідженими на дві третини 3 недолугими експериментами покінчили до 1956 року.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": George van Dream, 2019

 Georgian and the Russian Empire

Like the Dutch and the English, the Russians dreamt of ending their dependence on Chinese tea.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років. Попередні умови": Поповский, 1991

 Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Марк Поповский. Дело академика Вавилова – М.: Книга, 1991 – 304 с.

С. 119

    А утверждения агронома Лысенко не только популярны, но великолепно вписываются в философскую систему, которую проповедует сам Сталин. Достаточно изменить условия существования организма, и он не только сам изменится определенным образом, но детям, внукам и правнукам своим передаст закрепленные при этом превращения. Так говорит Лысенко. А товарищ Сталин и сам через своих придворных философов вещает: стоит изменить экономические отношения между людьми, и немедленно преобразуется вся человеческая порода, изменятся жизненные принципы, вкусы, нравы, общественные и личные отношения. Исчезнет корыстолюбие, не станет преступников, проституток, пьяниц. В прекрасное будущее войдут люди-ангелы, люди-идеалы.

C. 207

    Шлыков и Эйхфельд хорошо знали, какую огромную научную и практическую ценность представляли те 360 тысяч образцов культурных растений, что собрал академик Вавилов и вавиловцы. Шестьдесят тысяч образцов добыл во время экспедиций сам директор ВИРа. Образцы бережно хранились, а изучали их так серьезно и глубоко (географические посевы производились более чем в 100 точках СССР от Заполярья до субтропиков), что это вызвало зависть видных представителей западной биологической науки. Знал правду о ВИРе и Лысенко, но он собрал президиум академии вовсе не для выяснения истины, а для расправы. И расправа состоялась.

Президиум постановил:
Перевести всю работу с кукурузой из ВИРа на опытную станцию Отрада Кубанская...
Цветы передать в Ботанический сад АН СССР...
Исследования по винограду передать в Институт виноградарства...
Закрыть секцию субтропических культур...
Закрыть лабораторию табака и чая...
Передать коллекцию риса Краснодарской рисовостанции...
Закрыть отдел географии растений...
Закрыть отдел внедрения...

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": "Заря Востока", № 237, 1948

 

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Наша могучая Родина. Обзор. Новые районы цитрусовых культур. Газета "Заря Востока", № 237 (7388), 28 ноября 1948 г., С. 2.

    Однако до самого последнего времени массовым производителем цитрусовых культур являлась только Грузия. Недавно союзным правительством по инициативе товарища Сталина принято постановление о вывозе и распространении цитрусовых и субтропических культур, включая эвкалипты, из Грузинской ССР в другие районы, где возможно выращивание этих культур. Этим постановлением кладется начало созданию и расширению базы субтропического хозяйства в Крыму, Краснодарском крае, на юге Украины, в республиках Средней Азии, в западных районах Азербайджана, в Дагестане и Молдавии.

    На Украине выращивание лимонов, апельсинов и мандаринов охватит большой район юга республики — Закарпатскую, Измаильскую, Одесскую, Херсонскую, Николаевскую и Винницкую области.