The brief history of Zhornina tea plantation

Mukachevo, Transcarpathia, Ukraine

Oct 2022 Foto R.Kish

        The history of unique Ukrainian tea plantation has begun in 1949, when a team of All-Union research institute of tea and subtropical agriculture (Georgia), supervised by Dr. I. I. Chkhaidze, started works on the base "Zhornina Mountain - Chervona (Red) Mountain" near Mukachevo. The same time, there were founded other experimental areas in six Trans-Carpatian regions. All those initiatives were implemented within a great project of National Academy of Sciences of USSR; in 1950, they got together into United complex expedition for tea culture development. There were some attempts to acclimatize tea on territories of Moldova, Trans-Carpatia, Crimea, Primorsky Krai, South Sakhalin and Kunashir Island.

    The main aim of the project was "...full satisfaction of Soviet people’s needs for domestic tea", because successfully implemented in Georgia in the period 1930-1940 similar project gave about 30% of consumed in USSR tea. Trans-Carpatia was considered in USSR as the second (after Georgia) region to produce tea.

    That great project has been canceled since 1953. Among all experimental areas founded in Trans-Carpatian region only Red Mountain’s persisted. In 2000, tea bushes 1.5-2 m high continued to grow, bloom, and give seeds here. After canceling financial support to the research, the plantation has been abandoned: lots of tea bushes were dug and cut out, only roots remained. Thanks to the efforts of foresty workers tea bushes still grow, but there was not enough opportunity to develop the plantation. However, the previously formed bushes were destroyed and only root shoots 20-50 cm high remained.

    Despite this state of the plantation, our team started in 2015 experimental developments of semi- and full-fermented teas.  Ones demonstrated according to experts’ opinions the great potential of the Trans-Carpatian tea. During this period and until recently, we collected no more than 1 kg of raw leaf. 

    A new, important stage started in the summer of 2019. A group of local activists, with the support of local businesses, cleared one area of the plantation from invasive vegetation. This made it possible to carry out agrotechnical activities and experiments. The combination of an academic tea school and bold experiments made it possible to revive 300 tea bushes and grow them to 1 m after numerous pruning over three years. 

The same place. Fotos M Malyhin

    In 2022, the development of technology for the production of highly fermented longitudinally twisted oolong “Chervenyi Sharkan” (“Red Carpatian Dragon”) was completed. Since we plan to continue to form bushes and rows, we do not expect an increase in the amount of raw materials in the coming years.

The plantation is located on the territory of a protected area, so all the tea collected is not subject to sale. Our team has been organizing tastings annually for the past five years.

    Until 1999, the Zhornina tea plantation was the northernmost in Europe. After emerging such plantations in Germany (Tschanara Teagarden) and Great Britain (Tregothnan), the plantation lost that status, but there is the most frost resistant culture of tea worldwide (up to -26 C for the entire period of the plantation’s existence and up to  -19 C in recent years).

Previously in "Tea across the world" series of articles were published:

Тяньлошань: чай в каменном веке (Китай) [Russian]

Через море в Корею

Через океан в Южную Америку [Russian]

Звідки на Закарпатті чайні кущі Camellia sinensis [Ukrainian]

Завоювання Яви: голландський прорив

    

    Ява стала першою територією після Китаю, Кореї та Японії, на якій успішно почали вирощувати чай. Завоювання Яви чайною рослиною почалося з японського насіння і рослин, потім застосували китайське насіння; проте остаточна перемога була здобута насінням чаю з Британського Ассама.

А почалася історія індонезійського чаю з німецького натураліста та доктора медицини Андреаса Клейєра (Andreas Cleyer, 1634-1698). Він приєднався до Голландської Ост-Індської компанії в 1661 як «солдат-джентльмен» (“gentleman soldier”, мічман). Андреас почав практикувати медицину на Сході в 1664 році (можливо не маючи медичного ступеня, що, втім, не завадило йому написати дві книги про китайську медицину, що стали відомими в Європі), а через рік уклав дуже вигідний контракт на постачання Компанії ліків, які він виготовляв дома. Крім того, Клейр керував двома аптеками і двома лікарськими садами в Батавії, столиці колонії (зараз Джакарта). Очевидно, він зумів нагромадити значний стан завдяки цьому контракту. Поєднання фінансового успіху та особистого інтересу призвело до того, що Клейр став впливовим прихильником та практиком ідеї дослідження азійських рослинних ліків. Саме він уперше подумав про вирощування чаю на Яві.

    Клейр двічі (1682-83 та 1685-86) працював у Японії, де його супроводжував садівник, також саксонський німець Георг Мейстер (Georg Meister, 1653 -1713). Після першої подорожі вони привезли насіння і Мейстер виростив кілька кущів чаю. Повернувшись на Яву з другої подорожі в 1687 році, вони привезли з собою безліч живих чайних рослин, що було прямим порушенням заборони, запровадженої губернатором Нагасакі на експорт живих рослин з Японії.

    Мейстер посадив більшість чайних кущів для Клейра в саду трав у Батавії У 1688 році, на шляху до Голландії, він своїми руками пересадив 16 чайних кущів у садок Голландської Ост-Індської компанії на мисі Доброї Надії в Африці.

Адже до Клейера та Мейстера вважалося, що ніде, окрім Китаю та Японії, чай рости не може!

Рада директорів Голландської Ост-Індської компанії в 1728 пропонував уряду посадити китайське насіння не тільки на Яві, але і на мисі Доброї Надії, на Цейлоні та в інших місцях. Вони запропонували імпортувати китайську робочу силу та технологію, посилаючись при цьому на успішний досвід вирощування кави на Яві.

Мабуть, Голландська Ост-Індська компанія далі не займалася цим питанням, оскільки протягом кількох років Компанія відновила свою монополію на торгівлю чаєм у Європі та перестала турбуватися про вирощування чаю, задовольняючись тим, що є єдиним дистриб'ютором продукту на континент.

Ще приблизно через сорок років після імпорту Клейром японського чайного насіння, Голландська Ост-Індська компанія спробувала виростити власний чай з китайського насіння. Однак успіх прийшов тільки в 1878 році, коли з британської Індії було привезено чайне насіння з Ассама.

У результаті чаю знадобилося понад двісті років, щоб завершити підкорення Яви.

Статья на русском языке

Раніше в серії "Підкорення світу чайною рослиною":

Тяньлошань: чай в каменном веке (Китай)

Через море в Корею

Через океан в Южную Америк

Звідки на Закарпатті чайні кущі Camellia sinensis

Завоевание Явы: голландский прорыв

 

Стаття українською мовою

Ява стала первой территорией после Китая, Кореи и Японии, на которой успешно начала выращивать чай. Завоевание Явы чайным растением началось с японских семян и растений, за которым последовали китайские семена; однако окончательная победа была одержана семенами чая из Британского Ассама.

А началась история индонезийского чая с немецкого натуралиста и доктора медицины Андреаса Клейера (Andreas Cleyer, 1634—1698). Он присоединился к Голландской Ост-Индской компании в 1661 году как «солдат-джентльмен» (“gentle­man soldier”, мичман). Андреас начал практиковать медицину на Востоке в 1664 году (возможно не имея медицинской степени, что, впрочем, не помешало ему написать две ставших хорошо известными в Европе книги о китайской медицине), а год спустя заключил очень выгодный контракт на поставку Компании лекарств, которые он изготовлял на месте. Кроме того Клейр управлял двумя аптеками и двумя лекарственными садами в Батавии, столице колонии (сейчас Джакарта). По-видимому, он смог накопить значительное состояние благодаря этому контракту. Сочетание финансового успеха и личного интереса привело к тому, что Клейр стал влиятельным сторонником и практиком идеи исследования азиатских растительных лекарств. Именно он впервые подумал о выращивании чая на Яве.

    Клейр дважды (1682-83 и 1685-86) работал в Японии, где его сопровождал садовник, также саксонский немец Георг Мейстер (Georg Meister, 1653 -1713). После первого путешествия они привезли семена и Мейстер вырастил несколько чайных кустов. Вернувшись на Яву из второго путешествия в 1687 году, они привезли с собой множество живых чайных растений, что являлось прямым нарушением запрета, введенного губернатором Нагасаки на экспорт живых растений из Япония.

    Мейстер посадил большинство чайных кустов для Клейра в саду трав в Батавии В 1688, по пути в Голландию, он своими руками пересадил 16 чайных кустов в сад Голландской Ост-Индской компании на мысе Доброй Надежды в Африке.

А ведь до Клейера и Мейстера считалось, что нигде, кроме Китая и Японии, чай расти не может!

Совет директоров Голландской Ост-Индской компании в 1728 году предлагал правительству посадить китайские семена не только на Яве, но и на мысе Доброй Надежды, на Цейлоне и в других местах. Они предложили импортировать китайскую рабочую силу и технологию, ссылаясь при этом на успешный опыт выращивания кофе на Яве.

По-видимому, Голландская Ост-Индская компания далее не занималась этим вопросом, поскольку в течение нескольких лет Компания восстановила свою монополию на торговлю чаем в Европе и перестала беспокоиться о выращивании чая, довольствуясь тем, что является единственным дистрибьютором продукта на континент.

Еще примерно через сорок лет после импорта Клейром японских чайных семен, Голландская Ост-Индская компания попыталась вырастить свой собственный чай из китайских семян. Однако успех пришел только в 1878 году, когда из британской Индии были привезены чайные семена из Ассама.

В итоге чаю потребовалось более двухсот лет, чтобы завершить покорение Явы.

        Ранее в серии "Распространение чайного растения":

Тяньлошань: чай в каменном веке (Китай)

Через море в Корею

Через океан в Южную Америк

Откуда на Закарпатье чайные кусты Camellia sinensis