понеділок, 29 грудня 2025 р.

А все ж таки в Європі першим був "Чай" (не "Tea")!

Перше європейське документальне свідоцтво про чай

«Повідомлення про Індію та
Китай», англійське видання
1733 року

Взагалі найдавнішим та найбільш достовірним не китайським джерелом часів ісламського золотого віку вважаються датовані 851 роком н.е. записи відвідавшего Китай арабського мандрів-ника Сулеймана ат-Таджирі (Sulaiman al-Tajir). У праці «Silsilat al-Tawarikh» («Ланцюг історій», трохи пізніше відредагованою Абу Зайд ас-Сірафі) він описує повсякденний лікувальний напій китайців "sakh", що «оберігає від усіх хвороб». George van Driem вказує, що арабський купець почув кантонську форму вимови слова "чай". Однак европейцям ця інформація стала добре відома тільки 1718 року, коли Еусебей Ренодо зробив першій переклад з арабської (Eusebius Renaudot, «Повідомлення про Індію та Китай»).


Тому найранішою друкованою згадкою про чай, яка дійшла до широкої європейської аудиторії, став запис оповідання перського купця у другому томі праці «Navigationi et Viaggi» («Плавання та подорожі») 1559 року  венеціанського географа і державного діяча Джованні Баттіста Рамузіо (Giovanni Battista Ramusio,1485-1557). Роботу було надруковано невдовзі після смерті автора.

Тобто більш ніж через 700 років після арабських авторів!

Рамуціо, як секретар Венеційської Ради Десяти, збирав деяку рідкісну комерційну інформацію та зустрічав багатьох відомих мандрівників. Перський купець на ім'я Хаджи Магомет (Hajji Mahommed, або в італійській транскрипції — Chaggi Memet), розповів у Венеції про свої подорожі та товари. У тексті чай фігурує під назвою «Chiai Catai» (Чай з Катаю, тобто Китаю):

... по всьому Катаю використовували іншу рослину, а точніше її листя. Її ті люди називають Чай з Катаю, і вона росте в районі Катаю, який називається Каціан-фу [Сичуань]. Це широко використовується і дуже шанується в усіх цих країнах. Вони беруть цю траву, суху чи свіжу, і добре кип'ятять її у воді. Одна або дві склянки цього відвару, прийнятого натщесерце, знімають жар, головний біль, біль у шлунку, біль у боці або в суглобах, і його слід приймати таким гарячим, наскільки ви можете його витримати. Він також сказав, що це добре допомагає від безлічі інших недуг, яких він не міг пригадати, але подагра була однією з них. А якщо трапиться так, що хтось відчує дискомфорт у шлунку через те, що з'їв забагато, варто лише випити трохи цього відвару, і незабаром все перетравиться. І він настільки цінується та шанується, що кожен, хто вирушає в подорож, бере його з собою, і ці люди із задоволенням віддадуть мішок ревеню за одну унцію Чаю з Катаю. І ці люди з Катаю кажуть, що якби в наших краях світу, в Персії та країні франків, люди тільки знали про нього, то немає сумніву, що купці взагалі перестали б купувати ревінь.


Історія свідчить: глобальний тріумф чаю зумовлений рідкісним поєднанням його лікувальної ефективності та економічного потенціалу. Чай був універсальною ліквідною валютою, компактною для перевезення та незамінною в медицині. Тому цей напій ствердився як надійний актив, що рятує не лише здоров'я мандрівника, але й статки торговця.

Бібліографічні посилання:

  • Ukers, William H. All About Tea. Vol. I. New York: The Tea and Coffee Trade Journal Company, 1935. — P. 5, 23.
  • Driem, George van. The Tale of Tea. Leiden: Brill, 2019— P. 65.
  • Two Arabic Travel Books: Accounts of China and India, edited and translated by Tim Mackintosh-Smith, and Aḥmad Ibn Faḍlān, Mission to the Volga, edited and translated by James E. Montgomery. New York-London: New York University Press, 2014.
  • Renaudot, Eusebius. Accounts of India and China by Two Mohammedan Travelers Who Went to Those Parts in the Ninth Century. London, 1733.

субота, 13 вересня 2025 р.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": "Советское Закарпатье", 5 апреля, 1949

 

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Ученые Грузии в ЗакарпатьиГазета "Советское Закарпатье", 5 апреля 1949 г.


   В этом году ряд колхозов Закарпатья впервые начинают разводить цитрусовые культуры. Цитрусоводы Грузинской ССР охотно откликнулись на просьбу молодых закарпатских колхозников помочь им овладеть агротехникой возделывания субтропических культур. Многие колхозники уже побывали в гостях у грузинских цитрусоводов, которые познакомили закарпатцев с плантациями чая, показали им лимонные и апельсиновые рощи, поделились своим опытом.

    На днях в Закарпатье прибыла группа грузинских учёных из Всесоюзного научно-исследовательского института чая и субтропических культур: кандидат сельскохозяйственных наук, заведующий отделом новых районов института И.И. Чхаидзе, кандидаты сельскохозяйственных наук, старшие научные сотрудники Г.Т. Гутиев и Р.И. Паписов, младший научный сотрудник А.Х. Квантатирадзе и агротехник Е.Г. Гутиева. 

    Цель их приезда – помочь закарпатским колхозникам в выращивании чая и цитрусовых. В области будет создан опытный пункт и 10 участков для выявления наиболее благоприятных районов под цитрусовые культуры. В первый день приезда грузинские учёные посетили Ботанический сад Ужгородского государственного университета. 

    В прошлом году Всесоюзный научно-исследовательский институт чая и субтропических культур прислал для Ужгородского университета несколько сот саженцев грузинского чая. Гости из Грузии поинтересовались, как ведёт себя эта культура на новом месте.

    Вчера грузинские учёные выехали в Мукачево, где посетят государственный плодопитомник, а также и ряд колхозов. В Мукачевском государственном плодопитомнике в этом году будет засажен один гектар грузинским чаем.

вівторок, 2 вересня 2025 р.

Сучасна академічна бібліографія на тему вирощування чаю в Україні 1991 - 2024

Fedosova K., Malyhin M. H.6 Ukrainian tea habits and traditions. Tea Cultures of Europe: Heritage and Hospitality. 2024. P. 469–474.

Малигін М.С., Ачасов А.Б. Оцінка потенційно токсичних та есенціальних елементів в українському чаю. Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування: освіта – наука – виробництво – 2024: зб. мат. ХХVI Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 17-18 квітня 2024 року). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2024. С. 48-50.





VÁRADI N. The plant cultivation situation of Transcarpathia in the Khrushchev era (1953–1964). Humanities science current issues. 2021. Vol. 1, no. 43. P. 4–11. URL: https://doi.org/10.24919/2308-4863/43-1-1 (date of access: 02.11.2025).











Бесеганич І.В., Сербін Р.О. Історія вирощування чаю на Закарпатті. 
Два сторіччя дослідження рослинного покрову Карпат : Матеріали міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю від дня народж. Антонія Маргіттая (16-18 верес. 2010 р), м. Мукачево - Берегово. Ужгород, 2010. С. 28–31.






Жулканич Н. М. Історичні аспекти культивування теплолюбивих культур на Закарпатті (1949-1955). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. 2004. № 11. С. 154–156.

Бубряк І. І. Культура чаю на Закарпатті – 50 років. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Біологія. 1998. № 5. С. 81-83.

Комендар В.І., Ківежді М.М. До вивчення біології насіннєвого розмноження THEA SINESIS L., що акліматизована в Закарпатській області. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.  Біологія. 1998. № 5. С. 32-34

Бубряк І. І. Історія і стан вирощування чайного куща в Закарпатті. Науковий вісник  Ужгородського університету. Сер. Біологія. 1995. № 2. С. 69-70.

понеділок, 1 вересня 2025 р.

Статті про плантацію Жорнина в українських ЗМІ 2019-2025

1.             Когутич Т. Епоха відродження закарпатського чаю. Укрінформ. 2025. 19 черв. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/4005984-epoha-vidrodzenna-zakarpatskogo-cau.html?fbclid=IwY2xjawMihkZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFkNWFpOXFLTHMwRWhFelNMAR4PUw2rTplUwdA0mR81mlMku0tI9UOB2hfd4DP55t2NK4QyuJrAgNTbCZ4Ucw_aem_BpqaGGwLqMzrh251rxUgBg (дата звернення: 01.09.2025).

2.             Клим-Кашуба Т. Закарпатський чай “Червений Шаркань” дегустували у Києві. Varosh. 2025. 25 квіт. URL: https://varosh.com.ua/noviny/zakarpatskyj-chaj-chervenyj-sharkan-degustuvaly-u-kyyevi/?fbclid=IwY2xjawMiiPpleHRuA2FlbQIxMQABHjOzdfhHbqvso_8EvBEhji-w3Ni4tAwoh1Pi4ggfKiTP8-7zoe5u2hxvOq6a_aem_h9Nc6Qc49pLU0JqDvHztEw (дата звернення: 01.09.2025).

3.             Макуха І. Червений Шаркань (ТМ) перший український улун з плантації на Закарпатті. KASCAPA. 2025. № 4. С. 138–146.

4.             Водоп'янов К. Чай зростає в Україні! Як переселенці вирощують «Червений Шаркань» на пагорбах Жорнини. Фарватер Схід. 2025. 30 берез. URL: https://farvatermedia.com/interviews/chai-zrostaie-v-ukraini-yak-pereselentsi-vyroshchuiut-chervenyi-sharkan-na-pahorbakh-zhornyny/?fbclid=IwY2xjawMiySVleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFkNWFpOXFLTHMwRWhFelNMAR6gZP_ewUaaIoS0ZK1Ar4KbaExDNb-cmzmDa60fVKh6zpVhNVAQfdcB5C4j_w_aem_odzQWgr_3IQfBG0xVrdGiw (дата звернення: 01.09.2025).

5.             Клим-Кашуба Т. «Червений Шаркань»: як на горі під Мукачевом китайський чай вирощують. Varosh. 2024. 6 верес. URL: https://varosh.com.ua/miscya/chervenyj-sharkan-yak-na-gori-pid-mukachevom-kytajskyj-chaj-vyroshhuyut/?fbclid=IwY2xjawMii8ZleHRuA2FlbQIxMQABHm6Hy9KDoKngxf-dPdGONz11Pf3rpDvssdNDQUVNL5tdFr8m_ShQkzktpOop_aem_yDPcS4Ql2rB4yYEZKnm9aw (дата звернення: 01.09.2025).

6.             Криворучко Л. ВідЧАЙдушно. Куншт. 2019. 16 верес. URL: https://www.kunsht.com.ua/articles/vidchajdushno?fbclid=IwY2xjawMivfNleHRuA2FlbQIxMQABHlx7Vw8fwyyCcmCqYioNlzEYl8qNwE2Rlo_pj8wWnlg_cdWa9teHYL35htVO_aem_01nIXWwLgtHJQQX7MZsO3A (дата звернення: 01.09.2025).

середа, 11 вересня 2024 р.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": Офіцинський, 2010.

 

Джерело: Офіцинський Р. Новації та новатори // Закарпаття 1919-2009 років: історія, політика, культура : україномов. варіант укр.-угор. вид. / Ін-т етнонац. дослідж. Угор. акад. наук, НДІ політ. регіоналістики Ужгород. нац. ун-ту; [редкол.: М. Вегеш, Ч. Фединець (керівники) та ін.]. – Ужгород: Ліра, 2010. С. 323.


    У 1950-1955 роках у Закарпатті завзято експериментували з вирощуванням не тільки чумизи, але й чаю, цитрусових і субтропічних культур. І завдали величезних збитків колгоспам. У Москві вирішили перехитрити природно-кліматичні умови, тому заставили у Закарпатті посадити плантації чаю, лимона, апельсина, інжиру, граната, хурми, лавра і, навіть, евкаліпта. На закупку саджанців, посадку догляд за примхливими рослинами безглуздо витратили чималі кошти. Привозні культури масово гинули. Так, у Виноградівському та Ужгородському районі невдовзі вимерзли всі евкаліпти (800 саджанців), посаджені у 1950 році У 23-х низовинних колгоспах заклали 80 гектарів чаю. Третина плантацій загинула в перші зими, а вцілілі виявилися зрідженими на дві третини 3 недолугими експериментами покінчили до 1956 року.

неділя, 25 лютого 2024 р.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років. Попередні умови": Поповский, 1991

 Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Марк Поповский. Дело академика Вавилова – М.: Книга, 1991 – 304 с.

С. 119

    А утверждения агронома Лысенко не только популярны, но великолепно вписываются в философскую систему, которую проповедует сам Сталин. Достаточно изменить условия существования организма, и он не только сам изменится определенным образом, но детям, внукам и правнукам своим передаст закрепленные при этом превращения. Так говорит Лысенко. А товарищ Сталин и сам через своих придворных философов вещает: стоит изменить экономические отношения между людьми, и немедленно преобразуется вся человеческая порода, изменятся жизненные принципы, вкусы, нравы, общественные и личные отношения. Исчезнет корыстолюбие, не станет преступников, проституток, пьяниц. В прекрасное будущее войдут люди-ангелы, люди-идеалы.


C. 207

    Шлыков и Эйхфельд хорошо знали, какую огромную научную и практическую ценность представляли те 360 тысяч образцов культурных растений, что собрал академик Вавилов и вавиловцы. Шестьдесят тысяч образцов добыл во время экспедиций сам директор ВИРа. Образцы бережно хранились, а изучали их так серьезно и глубоко (географические посевы производились более чем в 100 точках СССР от Заполярья до субтропиков), что это вызвало зависть видных представителей западной биологической науки. Знал правду о ВИРе и Лысенко, но он собрал президиум академии вовсе не для выяснения истины, а для расправы. И расправа состоялась.

Президиум постановил:
Перевести всю работу с кукурузой из ВИРа на опытную станцию Отрада Кубанская...
Цветы передать в Ботанический сад АН СССР...
Исследования по винограду передать в Институт виноградарства...
Закрыть секцию субтропических культур...
Закрыть лабораторию табака и чая...
Передать коллекцию риса Краснодарской рисовостанции...
Закрыть отдел географии растений...
Закрыть отдел внедрения...



субота, 24 лютого 2024 р.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": "Заря Востока", № 237, 1948

 

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Наша могучая Родина. Обзор. Новые районы цитрусовых культур. Газета "Заря Востока", № 237 (7388), 28 ноября 1948 г., С. 2.


    Однако до самого последнего времени массовым производителем цитрусовых культур являлась только Грузия. Недавно союзным правительством по инициативе товарища Сталина принято постановление о вывозе и распространении цитрусовых и субтропических культур, включая эвкалипты, из Грузинской ССР в другие районы, где возможно выращивание этих культур. Этим постановлением кладется начало созданию и расширению базы субтропического хозяйства в Крыму, Краснодарском крае, на юге Украины, в республиках Средней Азии, в западных районах Азербайджана, в Дагестане и Молдавии.
    На Украине выращивание лимонов, апельсинов и мандаринов охватит большой район юга республики — Закарпатскую, Измаильскую, Одесскую, Херсонскую, Николаевскую и Винницкую области.

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": Стенографічний звіт сесії ВАСГНІЛ, 1948.

 

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: О положении в биологической науке: Стенографический отчёт сессии Всесоюзной академии сельскохозяйственных наук имени В. И. Ленина, 31 июля — 7 августа 1948 г. / Ред. коллегия: В. Н. Столетов, А. М. Сиротин, Г. К. Объедков. — М.: ОГИЗ-Сельхозгиз, 21 августа 1948. — С. 254.


Ф.М. Зорин, заведующий отделом селекции Сочиснкой опытной станции субтропических и южных плодовых культур.
    Ярким доказательством правильности мичуринского учения о влиянии условий внешней среды на изменение природы растительного оргнизма является работа опытной станции о продвижении культуры чая в предгорные районы Кубани и районы Кавказа. В результате последовательного проведения посевов чая во всех более северных районах и повторного высева семян из выросших здесь растений удалось получить кусты чая, котореы перенесли морозы свыше 20 градусов без снежного покрова. Таким образом, чай начинает выходить за пределы субтропиков.

Примітка: інших згадок про культуру чаю у звіті немає (- М. Малигін).

Матеріали до теми "Український чайний проект 1948-1956 років": Криволапов, 1951.

Мова та синтаксис оригіналу. Джерело: Криволапов, В. Е. Чай и другие субтропические культуры в Закарпатской области / В. Е. Криволапов. – Ужгород: Книжн.-журн. изд-во, 1951. – С. 19-20.


    Были проведены посевы чая также на лесной поляне гнездовым способом по предложению академика Т. Д. Лысенко, который по этому вопросу 16 декабря 1948 года на совещании при ВАСХНИЛ говорил: «Каждый из нас знает, какую самую низкую температуру переносит чай. Если бы это было минус 15 17°, то чай давно 6ыл бы на севере. Допустим, чайное растение не выдерживает понижения температуры ниже 12°С. Чай, насколько я знаю, любит лесные почвы, чай боится большого солнечного освещения, чай — теневыносливый лесной кустарник. Так почему же не посеять чай для опытных целей, а не для производства, в лесу, лесной чаще, по лесным оврагам? Я думаю, что если в лесной чаще, на небольших полянах, лужайках, густо высеять семена чая гнездами, то чайное растение выдержит зиму в Московской области, в частности на экспериментальной базе Академии — «Горках Ленинских» и в любой точке Европейской части СССР. Но сеять надо в густом лесу. Сколько урожая получится от таких посевов и какое будет качество листа — пока об этом и думать не надо: в лесу, в чаще совершенно по-иному сложатся условия формирования молоденьких всходов, там будет теплее, чем в открытой степи, хотя морозы могут достичь 10—15°. Самое главное — в лесу не будет ветра. На стерне пшеница зимует и выносит морозы, выходящие за всякие нормы, только потому, что там абсолютная тишина, нет ветра, а в лесу еще большая тишина. Поэтому я полагаю, что если в чаще леса посеять чай, то больше доводов за то, что псе до одного растения чая в Московском лесу перезимуют, чем доводов за то, что растения чая не перезимуют. 
    Академия не разорится, если купит 2 цнт. семян и разбросает их по лесу в разных зонах. Я уверен, что через 5-6 лет, посеянный в лесу чай зацветет и даст семена. А эти семена будут совсем не те семена, которые были посеяны. Наследственность у них будет иная, а изменения наследственности мы знаем, что абсолютно адэкватны воздействию. Семена, которые формировались под воздействием Московского климата и для посева в северных условиях будут более надежными, чем привезенные с юга. Эти семена надо высеять в десятках и сотнях пунктов разных областей Союза, и результат, я уверен, будет положительный.
    В этом деле нет ничего невозможного, нет ничего необоснованного наукой, это реальная работа, и, насколько я понимаю, это мичуринский путь работы.
      Самое дорогое в этом деле — время. Его ни за какие деньги не купить.
    Единственный правильный путь — выращивание растений из семян. Поскорее беритесь за действительное создание нужных нам форм. Должен оговориться, что нельзя игнорировать и отбор существующих форм. Это тоже неплохо, надо пользоваться и этим методом.
    Но в ряде случаев, как и в данном, нет готового, полностью приспособленного к условиям новых районов, сорта. Поэтому находите условия, при которых данную культуру нужно культивировать в таком-то районе и этими условиями воздействуйте на молодой организм, выращенный из семени.
    Это верный путь. Сумейте получить несколько семенных поколений, и тогда наверняка условия вашего района будут буквально сконцентрированы в новой форме. Помните, что живое есть тоже мертвое, только перешедшее в живое».